Бог і Його Об’явлення2 Тимофія 3:16–17; Псалом 19:7–11
Святе Письмо2 Тимофія 3:16–17; 2 Петра 1:20–21
Шістдесят шість книг Старого та Нового Заповітів є натхненним Словом Божим і остаточним авторитетом щодо віри та послуху. Святе Письмо містить усе необхідне для Божої слави, спасіння та вірного християнського життя. Святий Дух дає віруючим змогу зрозуміти це, а Святе Письмо є його найвірнішим тлумачем.
Бог і Свята ТрійцяМатвія 28:19; 2 Коринтян 13:14
Є один живий і правдивий Бог, нескінченний і досконалий у всіх відношеннях. Він вічний, самоіснуючий, незмінний, всезнаючий, всемогутній, святий, справедливий, добрий і люблячий.
Цей єдиний Бог вічно існує як три різні особи — Батько, Син і Святий Дух — рівні за божественною природою, силою та славою.
Милосердний намір БогаЕфесян 1:3–11; Римлян 8:28–30
Від вічності Бог вільно і мудро встановив усе, що відбувається. Його верховна влада не робить його автором гріха і не знімає відповідальності людини.
У благодаті Бог зробив спасіння доступним у Христі для всіх людей. Ті, хто відвертаються від гріха і довіряють Христу, отримують вічне життя; ті, хто наполягає на невірі, залишаються під справедливим осудом за свій гріх.
Творіння, провидіння і гріхопадінняБуття 1–3; Дії 17:24–28
СтворенняБуття 1:1, 26–31; Колосян 1:16
Бог — Отець, Син і Святий Дух — за шість днів створив видимий і невидимий світ, і все, що Він створив, було дуже добре.
Він створив людство чоловіком і жінкою, за своїм образом, з безсмертними душами, моральною відповідальністю та пануванням над землею.
Провидіння БожеПсалом 103:19; Приповісті 16:9; Римлян 8:28
Бог постійно підтримує, спрямовує та керує кожним створінням і подією згідно зі своїм мудрим і святим наміром. Його провидіння поширюється навіть на людський гріх, не роблячи його автором і не виправдовуючи грішника.
Бог виявляє особливу турботу про Свою церкву і робить усе для її остаточного блага.
Гріхопадіння людстваБуття 3:1–19; Римлян 5:12–19
Адам і Єва добровільно не послухалися Бога і відступили від своєї первісної праведності. Як перші батьки та представники людства, вони стягнули провину, розбещення та смерть на своїх природних нащадків.
Тому кожна людина народжується з грішною природою, з якої виникають справжні гріхи, і підлягає Божому праведному суду окремо від Христа.
Божий Завіт і Христове ВідкупленняБуття 17:7; Галатів 3:7–14
Угода благодатіБуття 3:15; Євреїв 8:6–13
Оскільки відстань між Богом і людством така велика, люди можуть насолоджуватися спасительним спілкуванням з Ним лише завдяки Його милостивій ініціативі.
Після гріхопадіння Бог відкрив завіт благодаті, обіцяючи спасіння та вічне життя через Ісуса Христа. Це спасіння є цілком даром благодаті, отриманого через віру.
Христос Посередник1 Тимофія 2:5; Євреїв 4:14–16
Ісус Христос є єдиним посередником між Богом і людством і церковним пророком, священиком і царем. Він є повністю Богом і людиною, зачатим Святим Духом і народженим від Діви Марії, але без гріха.
Він досконало слухався Бога, помер замість грішників, тілесно воскрес із мертвих, вознісся на небо і тепер заступається за свій народ. Він повернеться у славі, щоб судити світ.
Жертва Христа раз і назавжди є достатньою для всіх, і вона фактично спасає кожного, хто приходить до Нього з покаянням і вірою.
Застосування спасінняЕфесян 2:8–10; Тита 3:4–7
Людська свобода і потреба в благодатіІвана 1:12–13; Дії 17:30; Ефесян 2:1–5
Людський вибір є добровільним і не є примусовим ззовні. Гріх глибоко вплинув на кожну людину, і ніхто не може врятуватися або творити праведність, яку вимагає Бог. Проте Бог милостиво закликає всіх людей покаятися і повірити, і ті, хто відгукнеться на Його благодать, можуть вільно прийти до Христа.
Божа благодать оновлює волю грішника, щоб людина вільно приходила до Христа і все більше бажала добра. Тільки у славі віруючі будуть досконало і незмінно вільними від гріха.
Божий милостивий закликІвана 16:8–11; Римлян 10:8–13
Своїм Словом і Духом Бог кличе грішників до спасіння. Він пробуджує їхній розум, викриває гріх і милостиво дає їм змогу відвернутися від гріха й довіритися Христу. Ця рятівна відповідь не заслуговується людськими заслугами, але щиро отримана через віру.
Це нове народження повністю залежить від Божої благодаті, а не від людських заслуг чи попередніх дій. Спасіння знаходиться тільки в Христі.
ОбґрунтуванняРимлян 3:21–28; 2 Коринтян 5:21
Бог вільно виправдовує тих, хто вірить, прощаючи їхні гріхи та визнаючи їх праведними.
Цю праведність не заробляють і не виробляють віруючі. Воно повністю ґрунтується на послуху Христа й жертовній смерті, приписаній їм Богом. Лише віра приймає Христа, але справжня віра ніколи не залишається сама, а породжує любов і послух.
УсиновленняІвана 1:12; Римлян 8:14–17
Усі виправдані усиновлені в Божу сім’ю через Ісуса Христа. Вони отримують Його ім’я, Дух усиновлення, доступ до Батька, любляче покарання, захист, забезпечення та обіцянку вічної спадщини.
Освячення2 Коринтян 3:18; 1 Солунян 4:3–7
Ті, хто об’єднався з Христом, відділені для Бога і поступово змінюються через Його Слово та Дух.
Правляча влада гріха зламана, хоча залишкова корупція продовжує породжувати духовний конфлікт. Благодаттю віруючі зростають у святості і все більше живуть для Бога.
Рятівна ВіраРимлян 10:9–17; Євреїв 11:1, 6
Спасительна віра народжується Святим Духом, як правило, через служіння Божого Слова. Воно вірить у те, що відкрив Бог, і реагує на Його накази, застереження та обіцянки.
Перш за все, спасительна віра приймає і покладається лише на Христа для виправдання, освячення та вічного життя. Воно може бути слабким чи сильним, але через Христа воно остаточно витримує.
ПокаянняМарка 1:15; 2 Коринтян 7:9–10
Рятівне покаяння — це благодать, за допомогою якої грішники визнають зло свого гріха, сумують через нього, відвертаються від нього, шукають Божого милосердя у Христі та прагнуть вірного послуху.
Покаяння триває протягом усього християнського життя, і воно має чесно й конкретно звертатися до відомих гріхів. Жоден гріх не є надто великим, щоб засудити людину, яка справді кається і довіряє Христу.
Хороші роботиМатвія 5:16; Ефесян 2:10; Якова 2:14–18
Добрі діла — це те, що Бог наказує в Святому Письмі. Вони є плодом і доказом справжньої віри, прославляють Бога, зміцнюють впевненість, допомагають іншим і прикрашають євангелію.
Добрі справи не можуть заслужити прощення або вічне життя, оскільки навіть наші найкращі зусилля залишаються недосконалими. Наша здатність творити добро походить повністю від Духа Христа.
Боже збереження і наша наполегливістьФилип’ян 1:6; Євреїв 10:23–25
Бог вірно зберігає всіх, хто з’єднаний із Христом, і віруючі покликані продовжувати віру, покаяння та послух. Святе Письмо застерігає від відпадіння і запевняє нас, що Бог дає благодать, щоб зберегти тих, хто залишається у Христі.
Божа благодать, що зберігає, заступництво Христа, присутність Святого Духа та постійна довіра віруючого – усе це дає силу для християнського життя. Віруючі можуть на деякий час впасти в серйозний гріх, але Бог закликає їх до покаяння, відновлює їх і завершує свою роботу в усіх, хто залишається вірним Христу.
Запевнення в спасінніРимлян 8:15–16; 1 Івана 5:11–13
Істинні віруючі можуть мати обґрунтовану впевненість у спасінні, засновану на Божих обітницях, доказі благодаті в їхньому житті та свідченні Духа.
Упевненість не є суттю рятівної віри, і може знадобитися час, щоб її розвинути. Воно може бути ослаблене гріхом, недбалістю чи важкими випробуваннями, але Бог зберігає свій народ від остаточного відчаю.
Християнське життяРимлян 12:1–2; Колосян 3:1–17
Закон БожийМатвія 22:37–40; Римлян 3:31
Моральний закон Бога відображає Його праведний характер і назавжди зобов’язує всіх людей.
Церемонічні закони, дані Ізраїлю, були виконані й завершилися у Христі. Цивільні закони Ізраїлю втратили чинність разом із цією нацією, хоча їхні основні принципи справедливості залишаються повчальними.
Закон не виправдовує віруючих, але він продовжує розкривати Божу волю, викривати гріх, керувати вірним життям і показувати, що вони постійно потребують Христа.
ЄвангелієРимлян 1:16–17; 1 Коринтян 1:18–25
Після гріхопадіння Бог відкрив Євангеліє через обітницю Христа. Знання про спасіння через Христа приходить через відкрите Боже Слово, а не лише через природу чи людський розум.
Зовнішнє проголошення Євангелія має супроводжуватися дієвою діяльністю Святого Духа для навернення грішників.
Християнська свобода і совістьГалатів 5:1, 13; Римлян 14:1–12
Христос звільняє віруючих від провини та панування гріха, осуду Закону, рабства сатани та страху смерті. Він дає їм вільний доступ до Бога і дозволяє добровільно, як у дитини, послухатися.
Тільки Бог є Господарем совісті. Жодна особа чи установа не може вимагати віри чи послуху, що суперечить Святому Письму, або нав’язувати людські вчення так, ніби вони несуть божественний авторитет.
Християнська свобода ніколи не повинна використовуватися як виправдання для гріха.
Цивільний урядРимлян 13:1–7; 1 Петра 2:13–17
Бог встановив цивільну владу для суспільного блага, захисту тих, хто чинить добро, і покарання за злочини.
Християни можуть обіймати державні посади і, коли цього вимагають справедливість і необхідність, брати участь у законному захисті. Віруючі повинні молитися за владу, вшановувати її, платити заборгованість і виконувати законні накази, якщо покора не вимагає непокори Богові.
ШлюбБуття 2:18–24; Матвія 19:4–6
Шлюб — це завітний союз одного чоловіка й однієї жінки. Вона дається для взаємодопомоги, гідного виховання дітей і попередження статевої аморальності.
Віруючі повинні одружуватися в Господі, і шлюб не повинен відбуватися в рамках стосунків, заборонених Святим Письмом.
Христос і Його ЦеркваЕфесян 1:22–23; Колосян 1:18
ЦеркваМатвія 16:18; Дії 2:42–47
Вселенська церква складається з усіх, кого Бог відкупив і об’єднав під Христом, її єдиним головою.
Місцева церква — це зібране зібрання віруючих, які вважають себе віруючими, які зобов’язуються Христу та один одному під Його Словом. Христос дає кожній церкві відповідальність поклонятися, навчати, призначати кваліфікованих старійшин і дияконів, практикувати дисципліну та виконувати Його обряди.
Церкви повинні співпрацювати та шукати поради одна в одної, зберігаючи відповідальність за власні справи.
Причастя святихДії 2:42–47; 1 Коринтян 12:12–27
Усі віруючі поєднані з Христом, а отже, і один з одним. Вони покликані використовувати свої дари, молитви, заохочення, служіння та матеріальні ресурси на благо одне одного.
Це товариство повинно поширюватися, наскільки це дозволяє можливість, на весь дом віри.
Смерть, воскресіння і судІвана 5:28–29; 1 Солунян 4:13–18
Стан після смертіЛуки 23:39–43; 2 Коринтян 5:6–8
Після смерті тіло повертається в прах, а душа свідомо продовжує перед Богом.
Праведних приймають до раю з Христом, тоді як нечестиві залишаються під покаранням в очікуванні суду. Святе Письмо не вчить третього стану для покійних душ.
Воскресіння1 Коринтян 15:20–26, 42–49
Після повернення Христа померлі тілесно воскреснуть і возз’єднаються зі своїми душами. Праведних воскреснуть до вічної слави, а неправедних до безчестя.
Страшний судМатвія 25:31–46; Об’явлення 20:11–15
Бог призначив день, коли Ісус Христос буде судити занепалих ангелів і кожну людину з досконалою праведністю.
Викуплені увійдуть у вічне життя та радість у Божій присутності, а ті, хто не розкаявся, отримають вічне покарання.
Оскільки час повернення Христа невідомий, кожен повинен відвернутися від гріха, знайти розраду в обіцяній Богом справедливості та залишатися пильними для приходу Господа.
